Uncategorised

Pavlo Fedyk
Гуртом легше… і спротив агресору робити! Стійкість та опір нападнику це не тільки гуманітарна підтримка, але й волонтерство у плануванні та координації громадських спільнот та ініціатив.
Як підсумок попередньої співпраці відбувся збір зацікавлених у #СпільноМислі. На заході, в приміщенні засідань Тернопільський національний педагогічний університет ім.Володимира Гнатюка та з використанням відео трансляції, в режимі діалогів, відбулось обговорення натхненних історій та ініціатив його учасників – для узгодження досвіду волонтерських напрацювань та координації ідей і цінностей проекту #СтійкістьДляГромад.
Було напрацьовані напрямки та шляхи розвитку партнерства, здобуття ресурсної підтримки скоординованих ідей та проєктів в рамках реалізації «Меморандум про заснування партнерства і співпраці у сфері підтримки вразливих спільнот» (липень 2022 р.).
Про особливості згуртування та власний досвід організації спротиву поділився координатор ГО « Фонд громад “ЗНАННЯ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ” – CFK&J» PhD Pavlo Fedyk: після віроломного воєнного нападу Кремля розпочався волонтерський проєкт #УкраїнаДопомогаДітямДонбасу (#UkraineDDD) (#ДДД – для допомоги дітям та жінкам у фронтовому Лисичанську та для підтримки наших активістів руху #НенасильницькийСпротив. Зростаюча жорстокість агресії окупантів призупинила проєкт #DDD.
Це спонукало зосередитись на розвитку партнерства переселенців, їх підтримці в місцевих громадах, зокрема – тернопільській. Переміщення партнерських НДО по Україні, відновлення досліджень потреб та комунікацій з ними, в т.ч. – на Тернопіллі, по новому задіяло розвиток організаційних спроможностей наших спільнот – як коаліційного партнерства, з відновленими, в нових умовах, механізмами координації та синхронізації заходів, «запустити» узгодження грантових проєктів та спільну ресурсодобуваючу діяльність.
Сьогодні ми стверджуємо про перші успішні ініціативи спільноти «Стійкість для громади», до якої долучилась присутні на зібранні партнери.
Ключовою тезою від Іван Каплун став висновок про те, що все чого вдалось досягти – завдяки партнерству та ефективній команді ректора, адміністрації, профспілкових організацій Тернопільський Національний Педагогічний Університет ім. В. Гнатюка. Діяльність та вражаючі результати Волонтерський центр ТНПУ (педуніверситету) відображено у чисельних публікаціях та оприлюднено на майданчику спільноти.
Серед останніх здобутків Центру – організація харчування ВПО, які найшли прихисток у гуртожитках університету. Така можливість з’явилась завдяки довірі і результатам попередньої праці команди ВЦ за фінансової підтримки та надання обладнання від фонду CORE (співзасновником якого є голлівудський актор і режисер Шон Пенн).
Висловлюючи вдячність команді та партнерам вільних внесків, його керівник зазначив, що «Організаційний розвиток Волонтерського центру пов’язаний із розвитком досліджень запитів наших вразливих потреб та вдосконалення публічної звітності доброчинної діяльності, що може бути важливим і перспективним напрямом співпраці і для інших 15, визнаних місцевою владою, тернопільських волонтерських штабів надання гуманітарної допомоги. Співпраця із кафедрами та студентами у цих напрямних можуть стати прикладними завданнями освітньої діяльності».
Керівник ЛОГО Бізнес-клуб «Європейський вибір» та ПП «Система» із Сєверодонецька Юрий Ященко поділився власним баченням можливостей внеску ВПО в економічну реанімацію громад, як ефективної відповіді на виклики війни.
Юрій Ященко: «Через окупацію рашистами Луганщини евакуювався із сім’єю до партнерів. Не тільки наша ГО, але й більшість громадських організацій Луганщини, залишали свої офіси і помешкання без офісного обладнання, в першу чергу – оргтехніки для копіювання та друкування. Членство ГО та партнерів перебуває в різних регіонах країни і закордону. Проте нам вдалось сформувати тернопільський осередок партнерства, який, завдяки мережі майданчиків спільнот, відновлює комунікації між ВПО, захисниками України та мешканцями окупованих громад («наших») й розвиває співпрацю із місцевими громадами в Україні».
Сфера зацікавлень п. Юрія – енергозбереження в громадах та екологічний бізнес, в т.ч. – через розвиток соціального підприємництва.
Інші представниці вразливих спільнот – Любовь Стрельцова та Марина Мирошниченко розповіли про підтримку громад переселенців у м. Тернополі та громаді Нараєва, окреслили результати досліджень щодо потреб вразливих спільнот – захисниць/захисників, ВПО, молоді, жінок, родин дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, осіб, які потребують адаптації, інтеграції (реінтеграції), осіб, які потребують екстреного та кризового втручання тощо.
Особливу увагу заслуговує ініціатива Тернопільський академічний український драматичний театр ім Т. Г.Шевченка із створення культурного майданчика адаптації ВПО.
Учасники зібрання обговорювали можливості підтримки проєкту #МистецькаСвітлицяВПО як мистецького майданчику інтеркультурального діалогу ВПО Тернопільщини кафедрою театрального мистецтва Педуніверситету. Важливо, що колектив драмтеатру вже розпочав ремонт майбутньої #МистецькаСвітлицяВПО – вкладено понад 40 тисяч грн. Тепер відкриття розвиток культурального проєкту як просвітницько-адвокаційного, із залученням місцевих влад та громад міста до культурних подій ВПО потребує додаткових ресурсів для придбання декоративних будматеріалів, обладнання для проведення заходів та меблів вітальні.
Одним із найважливіших напрямних співпраці спільнот є провадження інформаційної та комунікаційної політик, забезпечення медіа підтримки заходів. Тут можна долучитись як кафедрі журналістики педуніверситету, так і спільноті тернопільських медіа та соціальних майданчиків комунікацій.
Про важливість медійної підтримки переселенців в Польщі щодо готовності приймаючих громад розповів відомий тернопільський журналіст, видавець і телережисер Володимир Андріїшин.
Родзинкою зустрічі став виступ завідувачки кафедрою психології розвитку та консультування факультету педагогіки і психології ТНПУ ім. В.Гнатюка д.п.н., професорки Радчук Галина, яка поділилась проведенням, з початку воєнного нападу Російської Федерації, психоедукаційних заходів, псиконсультаційної підтримки та допомоги усім верствам громад міста та регіонів України, у тому числі людям із зони бойових дій. Колектив очолюваних нею педагогів, на волонтерських засадах, реалізував проєкт впровадження резильєнтності заради збереження психічного здоров’я людей в умовах впливу надскладних стресогенних чинників під час війни.
Вочевидь, що досвід і методичні напрацювання онлайн-тренінгів психосоціальної та емоційної підтримки вчителів закладів загальної середньої освіти, які працюють з учнями – внутрішньо-переміщеними особами, будуть адаптовані в наступних проектах, в т.ч. – і для просвіти активістів вразливих спільнот, як пара-психологів у своїх громадах.
Про пропозиції подальшої співпраці та покращення культури організаційного розвитку наших ініціатив та спільноти – у наступній публікації.
Зголошуйтесь, якщо зацікавлені.
Будемо вдячні за ваші реакції: вподобайки, поширення та коментарі, на які обов’язково здійснимо зворотний зв’язок.
Ваша #СтійкістьДляГромад

Навчання державних службовців категорій «Б» та «В» та для посадових осіб місцевого самоврядування IV-VII категорій посад за спеціальною короткостроковою програмою «Ефективні комунікації, взаємодія в публічному управлінні».
27 липня 2022 р. відбулося онлайн – навчання державних службовців категорій «Б» та «В» та для посадових осіб місцевого самоврядування IV-VII категорій посад за спеціальною короткостроковою програмою «Ефективні комунікації, взаємодія в публічному управлінні».
- Синоруб Галина Петрівна - кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка,
- Блашків Ольга Володимирівна - кандидат філологічних наук, доцент кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Західноукраїнського національного університету,
- Савелюк Наталія Михайлівна – докторка психологічних наук, професорка кафедри психології Тернопільського національного педагогічног університету ім. В.Гнатюка,
- Свідерська Галина Мирославівна – кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології розвитку та консультування Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка.
Більше фото дивіться тут
Джерело

Перед слухачами виступили Горбатюк Роман Михайлович – доктор педагогічних наук, професор кафедри комп’ютерних технологій Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка, Цідило Іван Миколайович – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри комп’ютерних технологій Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка, Ящик Олександр Богданович - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри комп’ютерних технологій Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка.
Джерело
Мирослав Гесик закінчив бакалаврат зі спеціальності "Фізична культура". Ступінь магістра планує отримати у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка на фізико-математичному факультеті.
"Зараз головне – це зареєструвати в електронному кабінеті. Відповідно мені, як бакалавру, після отримання диплому, бо там за номером диплому реєстрація відбувається. І після 16 серпня потрібно здати заяву в електронному кабінеті з відповідним мотиваційним листом. І подальша інформація вже буде там".

Заяв від випускників шкіл та коледжів у приймальну комісію педуніверситету надійшло понад 1 000. Про це суспільному повідомив відповідальний секретар приймальної комісії Юрій Древніцький. 8 серпня – останній день подачі заявок для осіб пільгових категорій, які мають право вступу за індивідуальною усною співбесідою.
"Це є пільгові категорії, до яких належать діти-сироти, учасники бойових дій, місцем реєстрації яких є зона бойових дій або особливо небезпечні території".

Цьогоріч вступники мають можливість подати документи на вступ, особисто прийшовши до приймальної комісії вишу, надіслати їх поштою або ж на електронну адресу. Юрій Древніцький каже, що до їхнього вишу уже надійшли онлайн-документи від вступників з Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей, а також із Криму.
Ірина Моргун,
Суспільне

«Ми працюємо по принципу МакДональдза, — каже Професор, — Усі бійці знають специфіку роботи на різних бойових засобах та готові працювати з будь-якою зброєю». Але, судячи із відгуків, у своїй щоденній роботі перевагу все ж надають інструментам українського виробництва. Кажуть, найкраще зарекомендувала себе рідна «Стугна». Вона далекобійна, б’є навіть далі та потужніше, ніж легендарний Javelin і практично не залишає шансів ворожим танкам. Хоча й Javelin, і британський NLAW також відмінно себе показали. Ну а нещодавно в руках українських вояків опинились чималі запаси трофейної зброї. Орки-морпіхи з Севастополя були настільки щедрі, що люб’язно підкинули хлопцям чимало новинок ворожого «воєнторгу». Тепер усі ці подарунки вони вивчають (не викидати ж) та обіцяють найближчим часом випробувати проти колишніх власників.
Валерій Панченко на війні не вперше — у 2015-му він служив у складі 24 ОМБр. Саме тоді, сім років тому, колеги стали називати його Професором. «Коли я прийшов у 53 бригаду, нікому нічого не говорив, — каже Валерій, — Але псевдо продублювалося само собою. Нові побратими та посестри знову вирішили іменувати мене Професором. Хоч насправді я зовсім не професор, а доцент».
Свою теперішню роботу Валерій сприймає як необхідність. Каже, що гадати про те, чим закінчиться війна, та якою має бути перемога, нема сенсу, але впевнений: «Оркам прийде край. Їх просто треба стерти з лиця землі, щоб весь світ нарешті відпочив. Українці не хочуть віддавати своє і не хочуть брати чуже. Ми ніякі не завойовники, нам не потрібні чужі землі. Ми просто хочемо жити у себе, нормально та щасливо.»
Валерій погоджується, що масштаб війни зараз зовсім інший, але каже, що з моменту першого знайомства змінилось небагато: «У 2015 році, коли по тобі стріляли, було страшно, бо і танчики працювали, і арта. Тепер з’явились авіація, ракети — теж страшно. Коли відчуваєш, як над тобою літають «вертушки», це дуже неприємні відчуття… Але терпимі. Скоріше, з’явилося більше люті, більше ненависті до тих істот, яких ми не можемо навіть людьми назвати. Які просто знищили десятки тисяч мирних людей нізащо — лише тому, що в якогось недомірка в голові «стрельнуло» і він вирішив щось із себе вдавати.»
А втім, проблема насправді глибша, вважає Професор: «Проблема в оркостані, в одурюванні людей. Все, що з російського рота виливається — брехня. І це все десятиліттями транслювалося на українську аудиторію. Дуже велика частина людей (покоління сорок плюс) одурманені. Звідки беруться колаборанти, звідки береться нечисть, яка живе в місті, й сама ж дає ворогу координати, щоб по ній стріляли? Це виключно вплив російського ТБ і пропаганди. Так, як було ще у Радянському Союзі, який я застав».
«Сьогодні увесь світ блокує Росію, — каже Валерій, — Рано чи пізно, в них вичерпаються ресурси й вони перетворяться, як я це бачу, в Північну Корею. У них банально не буде чим воювати. Ну хіба рогатками. Але хай воюють. Ми вже знищили, станом на сьогодні, 35 тисяч. Якщо хочуть ще 35 – будь ласка, ніхто нікого більше не жаліє. До орків жалю немає жодного. Це не люди, я ще раз кажу, це істоти.»
Щодо перспектив наш співрозмовник оптимістичний: «Нещодавно, була зустріч країн Великої сімки, де вони вирішили, що будуть допомагати Україні до тих пір, доки це знадобиться. Тому я впевнений, що ресурсу в нас вистачить. Тим паче, ленд-ліз ще не почався, а ми вже орків сунемо на всіх фронтах. Воювати сьогодні є чим, але зброї все ж хочеться більше. Якщо її буде більше, це все закінчиться швидше. Найважливіше — людські життя. Інфраструктура відбудується, а мирні люди гинуть нізащо.»
А втім, причина помітних успіхів української армії полягає не лише в допомозі союзників. «Ми всі працюємо, як єдиний організм, — розповідає Валерій, — Всі працюють з усіма, всі працюють за всіх. Якщо нам важко, нам допомагають інші підрозділи. Якщо важко їм, ми допомагаємо. Тут немає такого, щоб хтось комусь не допоміг, чи хтось когось не прикрив. Обов’язково працюємо всі.»
Після війни Валерій Панченко збирається на море: «Хтось любить гори, а я море. Люблю, як бегемот, десь залізти і сидіти. Але спочатку, як приїду, треба пройти маленьку реабілітацію. Я і хлопцям про це кажу, бо всі контужені. Це ж війна новітнього формату — війна артилерії. Це дуже сильний і гучний звук. Коли ми сидимо по посадках та лісах, все летить на нас. Відповідно, всім треба буде підлікуватися і хоча б два тижні відпочити».
Чи збирається Валерій Панченко повертатися до своєї дисертації з історії англійської мови, яку він поставив на паузу, вияснити так і не вдалося. «Дисертація — це поняття дуже відносне, — філософськи міркує Професор, — Вона може бути закінчена, або незакінчена». І тут з ним навряд чи посперечаєшся.

Розповідає доцент Володимир Кіцак.

Дочірні категорії
Видання працівників ТНПУ Кількість статей: 0
ВИДАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ТНПУ
Підручники, навчальні посібники, лекції, методичні рекомендації працівників Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
Науковці ТНПУ Кількість статей: 1
Університет на сторінках ЗМІ Кількість статей: 7
Видання працівників 2019 р. Кількість статей: 10