Uncategorised
«Їх тут триста, як скло, товариства лягло...»
(100 років пам’яті героїв Крут)
Крути – наша гордість і слава,
Там соколи юні у вічність пішли.
На клич молодої держави,
Піднялися вірні сини.
Грудьми у нерівному бої,
Спинили червону орду,
З честю впали герої,
За Україну свою.
/Михайло Зельман (Лісовий)/
29 січня ми вшановуємо пам’ять про події 1918 року, коли юні захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху – бій під Крутами.
Саме тоді на Чернігівщині, недалеко від села Пам’ятне, на залізничній станції Крути, що розташована за 130 кілометрів на північний схід від Києва, вступили у нерівний бій об’єднані загони юнкерів 1-ї Київської юнацької школи імені Б. Хмельницького та першої сотні новоствореного Студентського куреня під єдиним командуванням Аверкія Гончаренка, що нараховував близько 500 юнаків із більшовицькими військами Червоної армії Михайла Муравйова, що налічувала понад 4 тисяч бійців. Перед військами Аверкія Гончаренка стояло завдання затримати наступ на Київ більшовицьких військ, в той час як головні українські військові сили на чолі з Симоном Петлюрою вирушили до Києва придушувати повстання на заводі «Арсенал».
ГНАТЮК ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ –
етнограф, фольклорист, мовознавець, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач, громадсько-культурний діяч
Бібліографія публікацій (2008–2017 рр.)
Він прагнув зберегти зернину,
Яка несла в собі ідею
Буттєвості, життя народу.
Історію та дух свободи
На рідній батьківській землі.
Він прагнув донести з імли
До свіжого простору краю
Живеє слово, думку вдалу,
Які би щиро, нелукаво
Збудили пам’ять.
І постала б у хаті отчій своя правда,
А сила й воля простолюду
Піднесли б дух всього народу.
Від витоків минулих днів
І до сьогоднішніх часів
Єдиний би постав ланцюг,
Де українська щира пісня
Забула би про всі облизні,
А над колоссям золотистим
Лилася б щиро та іскристо
Народна дума, рідне слово, —
Ось була мрія Гнатюкова!
Тож хай не затиха ніколи
Вкраїнська пісня, рідне слово.
Історія знаходить місце,
Де є народ живий і пісня.
Ольга КОВЕЛЬСЬКА.
Гувернерство і репетиторство
як одні із форм навчального процесу вдома
Головним осередком, де відбувається становлення і розвиток особистості, де формуються найбільш стійкі, соціально значущі елементи у вихованні, була і залишається сім’я. Як первинне соціальне середовище, в якому закладаються основи характеру і поведінки особистості, сім’я культивує моральні цінності залежно від етичної та культурної спадщини батьків, їхніх педагогічних знань і навичок, сімейних стосунків тощо.
Останнім часом багато сімей відмовляються від громадських освітніх установ із-за досить високого рівня захворюваності дітей у них, інші батьки хотіли б дати дітям більш якісну освіту того чи іншого змісту. Домашнє виховання є суто індивідуальним, конкретним, персоналізованим, що цілком відповідає пріоритетам державної політики, зазначеним у Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті.
Доля вченого – у долі України
(до 140-річчя від дня народження Степана Рудницького –
українського географа, академіка)
Степан Рудницький — визначний український географ і картограф, засновник і директор Українського науково-дослідного інституту географії і картографії, вчений, який заклав фундамент географічної науки в Україні, розробив українську географічну термінологію.
Рудницький перший створив українську національну географію всіх українських земель. Він був піонером у створенні загального курсу «Географії України» і належав до грона вчених-географів, девізом яких було: «В огонь підемо, горіти будемо, але від своїх переконань не відмовимось».
Цією плеядою міг би пишатись будь-який народ: академіки Степан Рудницький, Юрій Полянський, професори Геринович та Кубійович, доктори географії Дольницький та Іваничук. Більшість з них пройшла тернистими дорогами більшовицького ГУЛАГу. А імена і науковий спадок цих подвижників української географічної науки належало забути…
Наукова бібліотека ТНПУ ім В. Гнатюка висловлює щиру подяку Інституту Генріха Гайне, Німеччина ( Heinrich-Heine-Institut, Düsseldorf) за подаровані книги (в кількості 78 одиниць).
Богдан Бойчук – тонкий майстер художнього слова
з трагічним світосприйманням
(90 років від дня народження поета-модерніста,
прозаїка, перекладача та літературного критика,
члена Нью-Йоркської групи)
Богдан Бойчук народився 11 жовтня 1927 року в селі Бертники Тернопільської області. У 1944 році його забрали на примусові роботи до Німеччини, де він залишався і після війни у таборі для переміщених осіб у Ашаффенбургу.
У 1949 році пан Бойчук переїхав до Нью-Йорка. У 1957 отримав освіту у галузі електроніки у Міському коледжі Нью-Йорка й працював у цій сфері до 1992 року. У 1950-х роках Богдан Бойчук стає співзасновником Нью-Йоркської групи поетів-емігрантів, пізніше – редагує видання "Нові Поезії", "Світо-Вид", "Сучасність". Видавав власну поезію, драматичні твори й прозу, перекладав твори із іспанської, англійської, російської на українську. Він – автор шести поетичних збірок, двох романів, восьми п'єс, а також багатьох перекладів. Пан Бойчук був членом Національної спілки письменників України. Мешкав у Ґлен-Спеї і в Києві.
Дочірні категорії
Видання працівників ТНПУ Кількість статей: 0
ВИДАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ТНПУ
Підручники, навчальні посібники, лекції, методичні рекомендації працівників Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
Науковці ТНПУ Кількість статей: 1
Університет на сторінках ЗМІ Кількість статей: 7
Видання працівників 2019 р. Кількість статей: 10