Uncategorised
Слово — їхня зброя, правда — це броня

Журналістики можна навчити
Одним із головних «постачальників» журналістів для нашої області зокрема й України загалом є Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка, в якому вже понад 15 років діє кафедра журналістики. Тож відслонимо закулісся того, як готують майбутніх медійників у виші.
Завідувачка кафедри журналістики Наталія Миколаївна Поплавська переконана: журналістики можна навчити, основне — мати бажання вчитися. Для цього є всі необхідні ресурси: наукова база, техніка й головне — викладачі, які постійно намагаються вдосконалити процес навчання, і всі — з науковими ступенями.
— Усі практичні й лабораторні заняття ми спрямовуємо на наближення до реалій професії журналіста, — розповідає Наталія Поплавська. — Намагаємося моделювати відповідні завдання, які будуть потрібні студентам у майбутній професійній діяльності. У нас діє медіастудія, де практикуються студенти. Тут вони вперше приміряють на себе роль радіоведучих, телеведучих, монтажерів. Великого значення приділяємо програмному забезпеченню, без навичок роботи з яким неможливо уявити сучасного журналіста, зокрема програми для фоторедагування, відео- й аудіомонтажу.
Основне в професії журналіста — практична діяльність, і з цим не посперечаєшся. Тому вже після першого року навчання студенти проходять практику в засобах масової інформації. Усього шлях від першого курсу й до отримання диплома бакалавра включає чотири практики.
— Практика для більшості студентів — це перший журналістський досвід. Проходити її вони можуть у запропонованих нами тернопільських медіа або ж обрати засіб масової інформації самостійно. Здебільшого майбутні журналісти пробують себе у всіх видах ЗМІ: інтернет-виданні, пресі, радіо, телебаченні, — зазначає завідувачка кафедри.
Звісно, вчитися на власному досвіді найкраще. Але переймати досвід інших теж не менш важливо. З цією метою для студентів часто проводять майстер-класи практикуючі журналісти. Із задоволенням студенти долучаються й до кількаденних тренінгів, які проводить для них «Академія української преси».
Тут завжди підтримають
Але вихованці кафедри журналістики не тільки радо переймають досвід від українських медійників, а й самі вчаться бути спікерами. Так, студенти старших курсів тепер, під час карантину, проводять онлайн-вебінари, до яких можуть долучатися абітурієнти. Розклад вебінарів анонсують на офіційній сторінці кафедри журналістики у фейсбуці. Тут розповідають і про розвиток в інстаграмі, про секрети зовнішньої реклами й підводні камені телебачення.
Однією зі студенток-спікерок є Ірина Гороховянко, яка тепер навчається на 4 курсі. Дівчина веде активний спосіб життя, є членом профспілкового комітету студентів, старостою одного з університетських гуртожитків, до того ж встигає розвиватися не тільки в межах університету, а й у професійній сфері. Вже близько року Ірина працює ведучою на тернопільському «УХ-радіо». Залишилася працювати на радіостанції після проходження практики. До речі, таким чином своє перше офіційне працевлаштування знаходять більшість студентів-журналістів.
Ірина зізнається: поєднувати роботу й навчання нелегко. Бо часто потрібно бути у двох місцях одночасно.
— Інколи хочеться себе клонувати, — сміється четвертокурсниця. — Але, насправді, викладачі кафедри із розумінням ставляться до студентів, які хочуть поєднувати навчання з роботою, і завжди готові підтримати й допомогти. Адже робота дає можливість розвиватися у професійному плані, а ще підкріплювати знання, отримані в університеті. Тож ці речі взаємодоповнюючі.
Хоча журналістика останнім часом доволі популярна здебільшого серед дівчат, у ТНПУ на цій спеціальності навчається й немало хлопців. Другокурсник Андрій Цуп, який не так давно стояв перед вибором професії, зізнається: якби повернув два роки назад, не змінив би свого вибору.
— Мені подобається знімати, монтувати, писати сюжети, обожнюю публічні виступи, а ще — спілкуватися з людьми. Тож журналістика — це моє. Вважаю, що майбутнє — за блогінгом, а журналістика — це потужний старт у цій сфері. Через це намагаюся брати від навчання якомога більше, особливо, коли переходимо від теорії до практики.
— У цьому конкурсі великий внесок у перемогу вклала моя наукова керівниця Олеся Ярославівна Мединська, яка постійно допомагала, редагувала, спрямовувала, давала точні настанови та переймалася всіма кроками написання роботи, за що їй велика подяка, — ділиться думками Ольга Гамеляк. — А обрати журналістику мене спонукала цікавість. Завжди хотіла дізнатися всі секрети екранного «закулісся» і вияснити, наскільки правдивою є інформація, яку транслюють на телебаченні. Для мене ця професія своєрідний експеримент і випробовування.
«У замшевих туфлях на сміттєзвалище»
Що найліпше може розповісти про заклад освіти, якщо не діяльність його випускників. Саме вони є найкращим втіленням і проявом роботи вищої школи. І хто вичерпніше розповість про професію журналіста, як не практикуючий медійник?!
Олена Кирилів здобула фах журналіста в ТНПУ ще в 2012 році, а вже понад 10 років працює на телебаченні. Розповідає, що до цієї мети йшла маленькими кроками, адже мріяла стати журналісткою ще із шостого класу.
— В одинадцятому класі стажувалася на «Радіо Тернопіль». Далі — стажування в газеті «Місто», — розповідає Олена Кирилів. — Пам’ятаю, як після другого курсу просила на кафедрі скерувати мене на практику на телебачення. Тоді стажуватися на ТБ можна було лише після третього року навчання. Але викладачі бачили мою наполегливість, тож дозволили спробувати. Після практики тоді ще на каналі ТТБ (сьогодні UA:Тернопіль. — З. М.) я так закохалася в цю роботу, що пів року щодня після пар на добровільній основі ходила працювати. Абсолютно безкоштовно. Бралася за будь-які сюжети, лише б знімати. Напевно, такою впертістю і взяла тодішнього директора телеканалу, і мене таки прийняли на роботу. На телебаченні я вже більше десяти років, працювала з багатьма центральними телеканалами.
Тим, хто хоче пов’язати своє життя із тележурналістикою, Олена радить бути готовими до всього. Пригадує, як одного разу мала знімати виставку, а довелося їхати в улюблених замшевих туфлях на підборах на сміттєзвалище. Окрім того, дівчина переконана, що телевізійнику потрібно мати міцні нерви. Адже тележурналістам часто доводиться знімати сюжети про важкі життєві обставини людей. Стримувати сльози, пропускати кожну історію крізь серце, щоб правильно її подати глядачам.
А теперішнім і майбутнім студентам Олена радить взяти від навчання по максимуму. Зізнається, що відтоді, як навчалася в університеті, програма підготовки журналістів дуже вдосконалилася.
— Коли цьогоріч знову потрапила на рідну кафедру й почула про нові предмети, нові методики у викладанні, побачила, наскільки серйозно викладачі готуються до занять, відвідують безліч тренінгів і семінарів, йдучи в ногу з часом, зрозуміла: я б із задоволенням пішла вчитися сюди ще раз, — каже Олена Кирилів. — Можливо, й тому вирішила продовжити навчання в аспірантурі. Бо завжди ставлю перед собою високі цілі. Тепер із величезним задоволенням відвідую пари. В аспірантурі — якась особлива атмосфера, дуже сильні викладачі й цікаві предмети. Пишу дисертацію про телебачення, бо на цю тему я маю що сказати.
Та журналісти потрібні не тільки обласним центрам, розвиватися в цій галузі можна й у невеликих містах. І доказом цього є Тарас Заяць, який після здобуття диплома журналіста повернувся у рідний Чортків. Розповідає, що, вступаючи до університету, чітко планував після здобуття освіти повернутися у своє місто.
Спершу хлопець півтора року працював у чортківській районній газеті. У зв’язку з діяльністю часто бував у міській раді, бо, як зауважує Тарас, саме там і твориться історія міста — виконкоми, сесії, проєкти, тендери.
— І так волею долі мене закинуло на роботу в міську раду, — розповідає про свій професійний шлях журналіст. — А працювати в пресслужбі міської ради — означає кожну секунду життя перебувати в епіцентрі подій. Це цікаво! Втім, водночас — важко, адже часто доводиться працювати і в позаробочий час, і у вихідні. Тож якщо ви готові віддаватися роботі сповна — це посада для вас.
Тарас Заяць переконаний, що професійному журналістові мають бути властиві три якості: грамотність, комунікабельність, справедливість. Хоча такі, здавалось би, прості три компоненти нині, на жаль, важко зустріти в одній людині.
— А про студентські роки на кафедрі журналістики спогади лише найкращі, — каже Тарас. — Часом навіть трішки шкодую, що вже ніколи не повернуся туди в ролі студента. Викладачі завжди із розумінням ставилися, до кожного намагалися віднайти підхід, аби зацікавити своїм предметом. І за це їм велика дяка! Повірте, якщо направду хотіти стати журналістом — кафедра журналістики, зі свого боку, докладе для цього всіх зусиль.
Слід відзначити, що диплом журналіста дає змогу працювати в найрізноманітніших сферах. Адже, як зауважила завідувачка кафедри Наталія Поплавська, студенти-журналісти здобувають дуже важливе в наш час вміння — комунікувати. Тому диплом журналіста є доволі універсальним у плані вибору професії: ви можете бути і телевізійником, і радійником, працювати у пресовому чи інтернет-виданні, бути копірайтером, піар-менеджером, популярним сьогодні SMM-спеціалістом. І цей перелік ще можна продовжувати.
Але чи не найважливішою своєю ціллю викладачі кафедри вважають формування гідної особистості і фахівця своєї справи, який буде відданий професії. Бо сьогодні дуже важливо, щоб журналісти були правдивими очима суспільства, без рожевих окулярів, які спотворюють дійсність…
Зоряна Мурашка
Опублікавано на сайті газети "Вільне життя"
20 травня 2020
Джерело: vilne.org.ua
У зв’язку з пандемією коронавірусу, студенти вперше захищатимуть курсові та бакалаврські роботи онлайн, а викладачі їх оцінюватимуть віртуально.
Як це відбуватиметься у вищих навчальних закладах Тернополя дізнавалася знімальна група Т1.
Опубліковано на сайті "Т1|НОВИНИ"
28 Травня 2020, 19:45
Джерело: t1news.tv
У Тернопільському педагогічному університеті встановлюють дезінфікуючі рамки
Рамки встановлять в навчальних корпусах та гуртожитках на території студмістечка.


YouTube
Куди піти вчитися: як у Тернополі стати фахівцем у соціальній сфері

Звичайно, перед тими, хто обирає майбутній фах, постають різні запитання: який заклад вищої освіти обрати, яка спеціальність подобається? Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка – прекрасний вибір, який зробили багато студентів. Тут можна обрати педагогічні та непедагогічні спеціальності, а різноманіття напрямів дає можливість кожному знайти фах до душі: 10 факультетів, більше 50-и спеціальностей.
При ТНПУ ім.В.Гнатюка функціонує кафедра соціальної педагогіки і соціальної роботи. Вона була створена як підрозділ психолого-педагогічного факультету у серпні 2000 року для професійної підготовки фахівців різних рівнів кваліфікації. Це бакалавр, магістр, доктор філософії. Формування новітніх перспективних наукових і прикладних компетентностей забезпечує можливість для працевлаштування та трудової мобільності випускників на вітчизняному та міжнародному ринках праці.
Кафедра гарантує студентам: високий рівень професійної підготовки; створення необхідних умов для розкриття своїх здібностей і талантів (участь в науково-дослідних роботах, студентських наукових проблемних групах, наукових і науково-практичних конференціях, всеукраїнських конкурсах, олімпіадах, виховних та культурно-розважальних заходах); виконання програм дисциплін і практик, відповідно до навчальних планів за кожним напрямом підготовки та спеціальності.
Професорсько-викладацький склад кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи забезпечує високий рівень теоретичної, прикладної і практичної підготовки фахівців за спеціальностями:
«Соціальна робота»,
«Менеджмент соціокультурної діяльності»,
«Спеціальна освіта»,
«Інклюзивна освіта».
При кафедрі функціонує аспірантура зі спеціальності 231 «Соціальна робота».
Робота зі студентами орієнтована на їхній професійний і особистісний розвиток як фахівців, що мають володіти значним обсягом знань, умінь і навичок у поєднанні з відповідними особистісними якостями та здатністю до творчого, нестандартного вирішення проблем клієнта; проводити науково-дослідну діяльність.
Канд. пед. наук, доцент Ольга Главацька,
канд. пед. наук, викладач Галина Олійник
Опубліковано на сайті "Наш день"
16 травня 2020, 14: 05
Джерело : nday.te.ua
Тернопільські студенти-історики передали українським воїнам маскувальні сітки
Маскувальні сітки українським воїнам, які на сході України боронять рідну землю від ворога, передали цього тижня студенти історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Цікаво, що їх вони сплели на прохання свого товариша, з яким певний час разом навчалися, а нині він — боєць-розвідник, служить на передовій. На його адресу, крім сіток, які, щоправда, друзі плели ще до початку карантину, пов’язаного зі спалахом коронавірусної інфекції, надійде й підручник з історії середніх віків. Це своєрідний дарунок-нагадування воїнові від майбутніх істориків, аби не забував і про навчання.
Лише цьогоріч студенти-історики відправили для українських військових понад 20 маскувальних сіток. Узагалі ж цією доброчинною справою займаються з початку 2015 року. Відтоді сплели 330 маскувальних сіток різних кольорів, відтінків, площа яких становить понад 9,5 тисяч квадратних метрів. Цими виробами наші бійці в різні пори року прикривають не лише військову техніку, а й пункти спостереження, вогневі позиції.
Опубліковано на сайті газети Кабінету Міністрів "Урядовий кур'єр"
19 червня 2020
Джерело: ukurier.gov.ua
Голос переможниці «SOLOVIOV ART» зачаровує, надихає й окрилює
Ні для кого не секрет, що на факультеті мистецтв ТНПУ є ким пишатися. Тут завжди зосереджується обдарована молодь нашого краю. Ось і нещодавно його випускниця, талановита співачка Уляна Шерстій, перемогла у Міжнародному фестивалі-конкурсі мистецтв «SOLOVIOV ART», який проводився дистанційно у Києві. Дівчина стала лавреатом І премії.
Засновник проєкту – український композитор і піаніст, аранжувальник, музичний керівник театральних вистав («Серенада сонячної долини», «Дракон»), автор музики до театральної вистави «Толік-молочар», автор симфо-піано шоу «Фантастичне кохання», артист, бенд-лідер багатьох телевізійних шоу «Зірка + Зірка», «Співай, якщо зможеш», автор музики до українського анімаційного кіно «Пригоди Котигорошка», автор інтерпретації Славня України під час «Ходи гідності» на Майдані у 2019 році – Андрій Соловйов. Уляна Шерстій надзвичайно працелюбна особистість. Її становленню допомагали педагоги – Наталія Овод та концертмейстер Ірина Кучма, науковий керівник – доцент Наталія Палій. У списку мистецьких здобутків Уляни вже чимало перемог. Але найвагоміших (як на мене), кілька. Це IV Всеукраїнський фестиваль-конкурс «Файна Україна», де у номінації «академічний вокал» вона стала лавреаткою. Також конкурс пісень на слова Тараса Шевченка «Ше. Пісня». Уляна Шерстій увійшла в десятку найкращих: гурт Sofie Fraser Project (Львів), гурт «Зграя» (Київ), гурт Loca Deserta (Нова Каховка), гурт VM (Житомир), гурт «Конец Июля» (Старобільськ), Ліза Жарікова (Київ), співачка Зірниця (Київ), Вікторія Падалко (Київ), тріо «Лоцман» (Київ), тріо «Козачка» (Київ), Уляна Шерстій (Тернопіль).


Упродовж кількох років мені щастило бувати на різних мистецьких заходах у Тернополі та Настасові, де їхньою незмінною учасницею завжди була (тоді ще студентка) талановита співачка Уляна Шерстій. Після виступів завжди лунав шквал оплесків і вигуки «Браво!» від вдячних глядачів. Її магістерський концерт «Magic of classic» вразив і збагатив (клас заслуженого працівника культури України – Наталії Овод). Виконавська жанрова палітра здивувала надзвичайно. Там прозвучали твори Еріка Леві «Ameno» (ансамбль «Збруч», кер. Василь Ірмійчук), Цезаря Франка «Panis Angelicus», О. Бобикевича, українські народні пісні, Гулака-Артемовського аріозо Оксани «Прилинь, прилинь» з опери «Запорожець за Дунаєм», арія Віолети «Addio, delpassato…» з опери Дж. Верді «Травіата», арія Лауретти із опери Дж. Пуччіні «Джанні Скіккі», вальс Мюзетти із опери «Богема», «Дует котів» Дж. Россіні тощо.


Уляна Шерстій родом із Шельпаків Підволочиського району. Ії мама Оксана Шерстій – вчителька географії та інформатики, тато Ігор Шерстій – ветлікар. Важко повірити в те, що колись тут школярку запевняли в тому, що у неї немає даних для співу. Але дівчинка довела протилежне. І яке це диво, що на своєму шляху вона зустріла композиторку Надію Ярославівну Галабурду, яка подарувала Уляні надію і змусила повірити в себе. Титанічна робота викладачів, настирлива праця над собою – і результат не забарився. В Уляни Шерстій лірико-колоратурне сопрано. Її ніжний, шовковистий голос змушує завмерти на кілька хвилин найзапеклішого буркуна, бо зачаровує, надихає й окрилює. Сьогодні вона солістка ансамблю «Збруч» під керівництвом Василя Ірмійчука. Також виступає у квартеті із Дмитром Мацьопою, двома Володимирами - Приступою та Халупою. Її улюбленим твором залишається арія Віолети «Addio, delpassato…» з опери «Травіата» Дж. Верді.
Без сумніву, у юного обдарування попереду велике майбутнє. А ще – праця і праця над вдосконаленням всіх граней таланту, яким обдарував її Творець.
Опубліковано на сайті TeNews.org.ua : всі новини Тернопільщини на одному сайті.
23 червня 2020, 09:43
Джерело : www.tenews.org.ua
Напевне, всі уже чули, як Швеція, Польща, Литва та інші держави у повній мірі вирішують проблему енергодостатності економіки методом переробки відходів. В Україні майже 7% території зайнятостихійними сміттєзвалищами, несертифікованими відходами, які є відновлювальним джерелом енергії, адекватної мільярдам кубометрів фатального для нас імпортного природнього газу. Здавалось би, чим ми гірші за інші країни, чому в Україні неможливо почати переробляти відходи й отримувати з них цінний продукт? Більше того, Тернопілля настільки багате на розкрадені підприємства, що сміливо можна їх відновити та розпочати роботу з переробки відходів. Аби розібратися в даному питанні, ми запитали думку в доктора технічних наук, професора, академіка АЕНУ, завідувача кафедри машинознавства та транспорту Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Валерія Федорейка.

– Валерію Степановичу, відомо, що Ви разом з колегами створили певний алгоритм дій щодо переробки відходів.
– На базі науково-дослідної лабораторії ТНПУ та провідних наукових установ України під егідою Тернопільської ОДА було створено науково-технічний консорціум із впровадження інноваційних систем генерації альтернативної енергії з відновлювальних джерел. Уже перші пілотні проєкти на базі виробничих потужностей науково-виробничого об’єднання “Енергоощадні технології” повністю підтвердили напрацювання наших фахівців. Отримана теплова енергія з відходів у прямоточних генераторах-утилізаторах потужністю 2000 кВт була в 5-7 разів дешевша за традиційні джерела (природній газ, дизпаливо, пічне паливо). Розрахунки показують, що у масштабах України при впровадженні розроблених систем можна отримати одночасно соціальний, економічний та екологічний ефект.
Враховуючи той факт, що при виготовленні генераторів-утилізаторів використовується вітчизняний метал, електроприводи, вентилятори та інші комплектуючі, це дасть можливість розширити виробництво в суміжних промислових секторах економіки.

– Дуже важливе значення для України має переробка відходів, адже ними засмічено сотні гектарів землі..
– Ми маємо розуміти, що це вклад у майбутнє. Україна не повинна пасти задніх. Чим ми гірші? Виклики, які ми отримали останнім часом, спонукали наших фахівців розробити піролізні генератори-утилізатори для ліквідації медичних відходів у період пандемії і не тільки. Ми готові до реалізації пілотних проєктів у цьому напрямку. Наступною креативною розробкою є генератор теплової та електричної енергії для військових підрозділів, де об’єднані функції обігріву приміщень (палаток), приготування їжі, гарячого водопостачання та безшумної генерації для місць дислокації без центрального електропостачання. Таким чином ми охопили широкий спектр споживачів дешевої теплової енергії, джерела якої на сьогоднішній день злочинно ігноруються. Запропоновані нами проєкти пройшли широку апробацію на елеваторах для сушки зерна та для забезпечення температурних режимів різних об’єктів господарювання. Вони є складовою частиною програми регіонального розвитку Тернопільщини, постійно презентуються на міжнародних та всеукраїнських виставках, а також на міжнародних інвестиційних форумах “Тернопільщина – INVEST”. Загалом скажу, що цей проєкт є сталим і ми продовжуємо працювати, аби було все так, як ми задумали. Варто розуміти, що Україна має сотні ресурсів, котрі можуть позиціонувати її як країну з великим майбутнім.
«Твердо стоїмо на позиціях українського економічного націоналізму
– Відомо, що, окрім даних розробок, Ви берете активну участь у відновленні оборонного підприємства «Промінь», яке поступово розкрадається.
– Так. І я поясню, для чого «Промінь» повинен функціонувати. Для початку – він належить людям та державі. Ми постійно декларуємо, що розроблена концепція біотвердопаливної диверсифікації джерел енергії в Україні дасть можливість створити тисячі додаткових робочих місць, зменшити залежність держави від вуглеводнів, отримати значний економічний ефект у технологіях, що продукують продукти із значною долею енергії (опалення виробничих приміщень, елеваторна промисловість, тепличне господарство, військові об’єкти тощо).
Непересічне значення наші розробки мають для утилізації важколіквідних відходів, що значною мірою покращить екологічну ситуацію. Адже, за даними Інституту регіонального розвитку (м. Львів), тільки на Тернопільщині частка біомаси і відходів у відновлювальній енергетиці краю складає понад 70%. Багаторічні наукові дослідження дозволили віднайти оптимальні параметри і вимоги до несертифікованого палива, технологій його хімічного перетворення у теплову енергію, автоматичних систем керування теплоенергетичними комплексами, паливної логістики, а також самого виробництва теплової енергії, яку при потребі можна конвертувати в дешеву електроенергію. Це загальна тенденція всіх цивілізованих економік, тому нам необхідно подумати про розширення виробництва генераторів-утилізаторів для різних сфер використання.
– Мала нагоду побачити, в якому стані зараз знаходиться «Промінь», важко уявити, що таке досі існує.
– Насправді це болюча тема. Знаєте, багато можуть сказати, що у нас є особистий зиск із того, що ми займаємось відновленням роботи «Променя». Так, є, він полягає в тому, щоби дати людям роботу, достойну заробітну плату. Щоби люди, які у своїй голові мають знання, як налагодити роботу тієї чи іншої машини або верстата, використовували їх, а не працювали за кордоном. З цією метою ми поставили перед собою амбітне завдання з розміщення серійного виробництва розробок на одному із занепадаючих промислових підприємств краю. Враховуючи той факт, що практично всі промислові підприємства Тернополя знищено, було укладено договір оренди з концерном “Укроборонпром” про оренду частини Тернопільського державного науково-технічного підприємства “Промінь”, яке перебуває у стані економічної турбулентності. У 2013 році в результаті утворення снігового “мішка” обвалилася покрівля виробничого корпусу, опалювати який стало економічно недоцільно. У попередні роки з підприємства продали унікальне обладнання, трудовий колектив скоротився до фатального мінімуму.
– Вибачте, але хто фінансує такі операції?
– Ми провели за допомогою спеціалізованих організацій технічну експертизу конструкцій виробничого корпусу, виготовили проєкт на відновлення аварійної частини будівлі, замовили й виготовили на підприємстві металеві конструкції та інші компоненти для покрівлі. Одночасно розробили й виготовили інноваційну систему обігріву підприємства, завезли необхідну кількість біопалива на опалювальний сезон. На ці роботи потрачено понад 5 млн. грн. Колектив отримав надію на відновлення й модернізацію виробництва. І на цьому оптимістичному етапі ми отримуємо листа з “Укроборонпрому” про недоцільність проведення вказаних робіт, хоча раніше вони декларували зовсім іншу думку.
Але ми твердо стоїмо на позиціях українського економічного націоналізму. Тому звернулися до нового керівництва концерну разом з депутатами ВР України з проханням змінити свою думку. Досвід щодо відновлення підприємств Тернопільщини в нас є, і ми не відступимо.

«Промінь» повинен працювати, крапка»
– Що відбулося на підприємстві у даний час?
– У квітні 2020-го ми розпочали виробництво генераторів-утилізаторів на “Промені” і в найближчий час плануємо провести загальноукраїнську презентацію проєктів. У подальшому будемо долучати працівників підприємства для виробництва біотеплоенергетичного обладнання для погашення заборгованості з заробітної плати. Слава Богу, нас всебічно підтримують у рідному педуніверситеті, обласне керівництво, депутати Верховної Ради, громада краю. Таким чином при правильному розташуванні зірок та мінімізації махрової чиновницької бюрократії Тернопіль може стати загальнодержавним центром із виробництва надактуального для України інноваційного теплоенергетичного устаткування, яке розроблене, апробоване та виготовлене на Тернопіллі зі 100-відсотковим українським інтелектуальним та технічним компонентом.
– Ви постійно вживаєте слово «ми», поділіться, якою командою працюєте?
– Лише однодумці можуть змінити світ. Лише команда зробить те, що у неї на меті. Хотів би подякувати творчому колективу нашого об’єднання, к.т.н. Іскерському І.С. – за технологічно-виробничий супровід усіх проєктів, дослідження енергетичних параметрів біопалива та його логістики; д.е.н., проф. Лучку М.Р. – за економічно-організаційний супровід проєкту; гол. конструктору Каліщуку О.С. – за оперативну реалізацію науково-виробничих напрацювань; к.т.н. Рутилу М.І. – за розробку алгоритмів управління та їхню реалізацію при виробництві теплотехнічних комплексів; к.т.н. Загородньому Р.І. – за розробку багатофункціонального генератора для об’єктів господарювання та військових підприємств; к.т.н. Бурезі Н.В. – за розробку біоенергетичної системи на базі фотобіореактора; к.т.н. Пальчику А.О. – за розробку системи альтернативного живлення споживачів на основі паливних комірок; директору ДП “Промінь” Лікаренку А.І. – за всебічне сприяння при налагодженні виробничих процесів на підприємстві та всім інженерам, економістам, конструкторам, робітникам, задіяним у проєкті.
– Які плани на майбутнє?
– Здійснити все, про що розповів вам вище. Закінчити відновлювати роботу на «Промені» і запустити його у дію. Ви можете переконатися на власні очі, в якому стані зараз дане підприємство. Ми з великим задоволенням проведемо вам екскурсію та розповімо, як далі буде вестися робота. Приховувати нічого. Вважаю, що мають відступити ті, кому «Промінь» заважає. Не можна закинути одне з найпотужніших виробництв, варто дати йому друге дихання.
Щиро віримо, що такій команді професіоналів вдасться здійснити свою мету. А наше видання слідкуватиме за всіма виконаними діями та розповість своїм читачам кінцевий результат.
Соломія Вершигора
Навина опублікована в газеті "Номер один"
29 червня 2020, 11:35
Джерело : periodical.space
Дочірні категорії
Видання працівників ТНПУ Кількість статей: 0
ВИДАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ТНПУ
Підручники, навчальні посібники, лекції, методичні рекомендації працівників Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
Науковці ТНПУ Кількість статей: 1
Університет на сторінках ЗМІ Кількість статей: 7
Видання працівників 2019 р. Кількість статей: 10