Uncategorised
У стінах педагогічного університету відбувся казковий карнавал
Філологи та журналісти нестандартно відсвяткували день факультету.
На святі казкові герої розповідали про студентське життя, «чарівну сесію» і навіть залучили викладачів до інсценізації казочки «Ріпка», де ріпку уособлювала берегиня факультету філології та журналістики Вільчинська Тетяна Пилипівна.
- Це свято особливе для нас. Минулого року не було такої нагоди, все через події на Сході. Сьогодні ж ми відійшли від усіх стандартів і просто хочемо пам’ятно повеселитися, - розповідає студентка-філолог Юлія.
А й справді, стандартів не було, адже студенти нагороджували грамотами викладачів, згадували курйозні моменти і розважалися просто на сцені.
Анна Кравець
Опубліковано на сайті "Терен"
22 квітня 2016
Джерело: teren.in.ua
Тернопільські студенти-театрали виступили на сцені драмтеатру
Студенти факультету театрального мистецтва ТНПУ ім. В.Гнатюка впродовж двох днів показували свою дипломну роботу у драмтеатрі ім. Т. Шевченка.
П’єсу за романом Жоржі Амаду «Донна Флор і два її чоловіки» можна було подивитися 27 та 28 квітня. Історія Донни Флор – про події середини ХХ століття. У ній зібралися воєдино пристрасть, любов та містика.
Режисер-постановник – Народний артист України, професор В’ячеслав Хім’як.
- Знаєте, В’ячеслав Антонович створює настільки чудову атмосферу в групі, що випускатись абсолютно не хочеться… Йти, втікати з такого затишного місця не треба, але ми мусимо. Наша робота плідна, дуже важка, але вона цього вартує. Я дуже хочу в подальшому залишитися в тернопільському театрі, але не знаю, яке майбутнє для мене приготував Господь, – поділиласястудентка Аліна (виконувала роль Донни Флор).
Впродовж цих двох днів зал театру був переповнений емоціями: сміх, плач, щастя, хвилювання, радість, гордість – там було все.
Анна Кравець
Опубліковано на сайті "Терен"
29 квітня 2016
Джерело: teren.in.ua
У Тернополі почав курсувати тролейбус вільних людей

Дорогами Тернополя почав курсувати, ще один тематичний тролейбус "Територія вільної людини" у понеділок, 25 квітня. Концепція якого полягає в популяризації Української хартії вільної людини.
- Ініціативна група ГО "Гуртом!" спільно з методичним кабінетом міської ради розробила методичку з рекомендаціями, щодо популяризації хартії, - розповідає керівник ГО "Гуртом!" Ігор Ковалик. - Відповідно, у школах проводилися відкриті уроки по цій тематиці.
Як каже активіст Ігор Ковалик, такі відкриті пари проводилися і в ТНПУ ім. В. Гнатюка. Більше того, в університеті був проведений конкурс “Живімо за Українською хартією вільної людини” серед магістрантів на кращі ідеї щодо висвітлення цієї концепції. Відповідно на цьому конкурсі студентами педуніверситету запропоновано досить багато різних ідей, фотографій, історій, колажів, інфорграфік та презентацій до кожної з десяти новел хартії.
- Ідея створення саме такого тематичного тролейбусу появилась в студентів та викладачів кафедри інформатики Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, - розповідає координатор проекту Галина Полюга. - Зокрема, викладачів Надії Балик, Галини Шмигер та ін., які підтримали ідею студентів щодо оформлення тролейбусу.
Як розповідають організатори, вони цим проектом передають бачення хартії вільної людини тернополянам, адже бути вільним - один з основних гасел Майдану.
- Майдан потихеньку згасає, але гасла вони все одно живі, - каже Ігор Ковалик. - Саме тому це гасло “Бути вільним” ми і вирішили передати через цей тролейбус.
Організатори вважають, що пасажири цього тролейбусу безперечно зацікавляться світоглядом Української хартії вільної людини, та перенесуть її цінності на свої сім’ї.
Опубліковано на сайті "20 хвилин"
26 квітня 2016
Джерело: te.20minut.ua
Тернопільська поетеса: "Люблю поетів "Срібного віку""
Тернополянка Надія Німець пише вірші з 8-и років, проте цікавинкою у її творчості є глибокий зміст, філософія та російськомовні тексти. Якщо ти пишеш російською - це не означає що не патріот, мова творчості у кожного різна, а почуття – вони не підвладні.
- Надійко, коли прийшла то тебе муза по-справжньому?
- Серйозно до поезії я почала ставитись у 17 років, коли мої тексти більш-менш стали обдуманими, усвідомленими. І в основному і це була громадянська лірика. Зараз, звичайно, я ставлюсь до тих текстів з претензіями і самокритикою.
- Що ж пишеться зараз?
- Любовна лірика. Останній цикл віршів присвячений моєму хлопцеві, який служив у батальйоні “Збруч” - Назарію Кулинцю… він загинув 1 лютого минулого року.
- Надю, щиро тобі співчуваю.
- Знаєш, я вже не пригадаю,що мене надихало в дитинстві і як це почалось. Просто старалась римувати слова,і робити з тих строф маленькі історії. Бувало і пісні складала, але зошит з цими записами в мене не залишився, на жаль.
Зараз поштовх до написання дають почуття, пережиття, втрата. Але крім цього всього у мене є віра в майбутнє!
-Знаю, що переважна більшість твоїх віршів написані російською, чому так?
- Я б сказала, що не переважна більшість, а всі тексти. Спроби до написання українською завершувались невдачами. Я, на жаль, не так вміло володію українською мовою, щоб влучно римувати. Щоправда, є один україномовний вірш - це переклад мого російськомовного вірша “Мой маленький мальчик” - “Мій хлопчик маленький”. Назар, ще будучи тут казав присвятити йому вірш на українській мові, нехай і переклад, але його прохання я виконала!
Взагалі з 5 до 13 років свого життя я прожила в Росії. Так - так, саме там! Тому вільно володію російською, і це не складає мені проблеми до написання текстів. Цією мовою мені краще виходить передати емоції і почуття, а розмовляю у повсякденному житті українською. Хоча останнім часом я більше хочу себе українізувати і працювати над хорошими і вартісними текстами нашою солов’їною.
- Вибрала навчання на російській філології не випадково?
- На російську філологію попрямувала вчитись через любов до російської літератури. Люблю поетів «Срібного віку». Обожнюю поезію Єсеніна, люблю вчитуватись у його біографію та вірші. Чудовий поет.
- Процитуй-но мені строфи зі свого улюбленого тексту.
- “Мне казалось, что я никого ещё так не ждала” - цей рядок для мене набув нового значення, коли я читала вірш “можно, я обниму тебя так, чтобы руки болели?” на творчому вечорі “Полум'я”. Це був перший виступ після трагедії, і я всі тексти тоді читала для Нього, що роблю й до тепер. Він обіцяв,що як прийде, то обов’язково відвідає наші читання. Тепер на виступах я знаю, що він поряд, і що читаю для Нього.
- А читаєш що? Які жанри, якщо це проза?
- Дуже люблю автобіографічні книги. Мені просто цікаво дізнаватись з них про життя людей “з уст” самих людей. Улюбленими для мене залишаються книги Айседори Дункан “Моє життя” та Ніка Вуйчича “Життя без кордонів”.
- Якщо вірші, то чиї? Попрошу цитату з улюбленого.
- Якщо вірші, то Єсеніна і Костенко. А якщо говорити за сучасних поетів, то мені подобаються вірші Євгенії Більченко:
“Я — мальчик.
Я сплю, свернувшись в гробу калачиком.
Мне снится футбол. В моей голове — Калашников.
Не вовремя мне, братишки, пришлось расслабиться!
Жаль, девочка-врач в халатике не спасла меня…”
В цьому вірші весь Майдан, весь той час, що ми пережили впродовж Революції.
- Якою, на твою думку, має бути поезія? Вона має йти виключно від серця?
- Поезія, я гадаю, має бути особистою. Адже кожен, хто пише, сам вирішує що йому вкласти у текст, якій має бути зміст. Насамперед я вважаю, що вона має бути щирою та зрозумілою.
- І чи не задумувалась ти спробувати вступити до спілки? Чи пишеш суто для себе?
- Я – член літературної студії “Сім герц”. Хоча вже дуже давно не відвідувала саму студію… Нехай пробачать мене інші учасники, бо весь час знаходжу відмовки, чому мені не виходить.
Анна Кравець
Опубліковано на сайті "Терен"
3 травня 2016
Джерело: teren.in.ua
Творче хобі доктора історичних наук та декана історичного факультету

Як перетворити яєчну шкаралупу в унікальну скульптуру? Дуже… непросто! Але все-таки можливо. Правда, для цього слід запастися… стоматологічним бором і безмежним терпінням. А тоді, додавши дрібку майстерності, створите із звичайного курячого, гусячого, страусиного чи навіть перепелиного (!) яйця вишукане мереживо. Так, як це робить тернополянин Микола Бармак. Його знають передусім як професора, доктора історичних наук та декана історичного факультету ТНПУ… Ми ж розповімо про його незвичайне хобі, що вилилося у, без перебільшення, унікальні роботи.
Усе з яйця: терапія, мистецтво, смакота
Коли бачиш його витвори — своєрідні «витинанки», починаєш сумніватися, чи справді це яєчна шкаралупа? Повітряна легкість, якою наповнені ці роботи, вражає. Спробуйте-но відгадати, скільки дірочок потрібно просвердлити, щоб вона мала закінчений вигляд? Сам майстер зазначає, що не використовує жодних «оздоб» та працює лише з тим, що створила сама природа. Іншими словами – ніякої фарби чи прикрас — лише сама шкаралупа, вирізьблена у загадкові форми. Саме білий колір яєчних «мережанок» підкреслює їх тендітність, близькість до дива появи на світ.
Захоплюватися різьбою по яєчній шкаралупі чоловік почав усього кілька років тому, наткнувшись на різьблені роботи майстра з Америки Гарі Лемайстра. “Зацікавило побачене, тож вирішив і собі почаклувати над шкаралупою, – каже Микола Валентинович. — Причому зізнаюся: взявся за роботу не заради, так би мовити, любові до мистецтва, а задля… своєрідного релаксу, зняття психологічної напруги. Адже така філігранна робота вимагає повної концентрації, «забирає» всі зайві, непотрібні думки. А ще вчить… втрачати: яєчна шкаралупа — матеріал надзвичайно тендітний, крихкий, тож спершу вдавалося лише кожне десяте яйце, уже пізніше, коли трохи «набив» руку, кожне п’яте. Якщо шкаралупка тріскає, втрачаються години чи й дні наполегливої праці. Тоді відставляєш зіпсоване яйце і… берешся за нове».
Незважаючи на крихкість таких робіт, чоловік охоче дає потримати у руках кожну з них. Пояснює: «Коли береш їх у руки, зовсім інше відчуття, ніж коли просто розглядати. Адже вони насправді — живі і теплі…» Серед усіх його робіт — а їх рахунок пішов уже на сотні — двох однакових не знайдеш…
«Що стосується техніки виготовлення, то вона нескладна, — каже Микола Бармак. — Головне — мати бажання, час і терпіння. Вміст яйця видувається, на шкаралупу наноситься малюнок та вирізається за допомогою гравера. Дехто не вірить, що це ось так просто вручну і робиться — думають, що тут є якісь хитрощі, таємниці, що я спеціально яйця чимось обробляю, аби були міцніші… Ні, вони тільки видуті та помиті. Незалежно від малюнка саме різьба є найважчою частиною. Для того, щоб зробити «витинанку» на страусиному яйці, треба кілька тижнів, для курячих чи гусячих мені нині достатньо і 15-20 хвилин. Інструменти використовую різні — і стоматологічні, і ті, які попадають під руку: усе, що може різати і свердлити. Аби перебити звуки, характерні для стоматологічного кабінету, вдягаю навушники, вмикаю класичну музику і — до роботи. Робоче місце обладнав на балконі, щоб пилюку до хати не наносити…»
На робочому місці — чималий запас того, що згодом стане вирізьбленими шедеврами. Не втримавшись, запитую, чи, маючи такий «стратегічний» запас яєць, не доводиться харчуватися лише ними? «Якщо шкаралупу використовую, так би мовити, для душі, то середину — традиційно, для шлунка, — сміється чоловік. — З гусячих та качиних яєць, бувало, що й бісквіти пік, домашніх своїх балував…» Отак зі звичайного яйця можна отримати аж три складових: арт-терапію, філігранне мистецтво і на додачу порцію смакоти!
Мене часто запитують, чому виставки не роблю? Це дуже складно технічно: і транспортувати вироби проблематично, і підставки їм відповідні потрібні, і підсвітку, яка б «оживила»… Нині я, щоправда, задумався над іншою ідеєю, як на мене, більш потрібною: хотілося б втілити в життя проект психологічної реабілітації учасників АТО — за допомогою саме різьби по яєчній шкаралупі. Нещодавно зустрів свого колишнього демобілізованого студента — хлопці приходять звідти спустошені, знервовані, агресивні. Дати б їм можливість спробувати яйце як матеріал для творчості. Люди, котрі повернулися з війни, як ніхто інші, знають про крихкість усього живого, тому їм було б корисно і цікаво попрацювати з таким делікатним матеріалом. Коли під час різьби щось іде не так — скажімо, відколюється шматок або узагалі уся твоя праця руйнується за секунду, вчишся або імпровізувати і міняти візерунок, або починати усе знову… Це був би цікавий проект. І треба для нього небагато — мецената, який би допоміг із приміщенням і матеріалом.
Опубліковано на сайті "Нова Тернопільська газета "
27 квітня 2016
Джерело: nova.te.ua
Сьогодні в одному із тернопільських тролейбусів влаштують свято
19 травня в Тролейбусі щастя «Україно моя вишивана» в честь Дня вишиванки студенти ТНПУ будуть читати вірші, легенди та співати пісні про українську вишиванку.
19 травня тролейбус буде курсувати по маршруту №1. О 16:00 – зупинка вул. Кривоноса, 16:10 – зупинка вул. Винниченка, 17:00 – зупинка вул. Кривоноса. Організатори запрошують долучитися тернополян.
Нагадаємо, що Тернополем курсують й інші тематичні тролейбуси: «Сім кольорів щастя», «Україна єдина», «Веселих свят», «Тернопіль романтичний», «Україно моя вишивана», «Ретро-тролейбус», «Фінансово-грамотний маршрут» та «Тернопілля туристичне».
Опубліковано на сайті "Тернопіль"
19 травня 2016
Джерело: ternopil.te.ua
У стінах педагогічного університету проходить благодійний ярмарок
У ТНПУ ім. Володимира Гнатюка проходить благодійний ярмарок до Дня вишиванки, який організовують члени студентської ради університету, а також ГО «Тернопіль – це Європа».
Сьогодні з 9.00 до 14.00 кожен бажаючий матиме змогу прийти на ярмарок, придбати книги «Герої небесної сотні у 3D форматі», зробити на пам’ять патріотичне фото, придбати Hand Made – цікавинки. З кожної групи торгуватиме один представник – староста. Виручені кошти організатори обіцяють передати батальйону «Збруч».
На благодійний ярмарок, як і в університет в цей день закликають прийти у вишиванці.
Анна Кравець
Опубліковано на сайті "Терен"
19 травня 2016
Джерело: teren.in.ua
Дочірні категорії
Видання працівників ТНПУ Кількість статей: 0
ВИДАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ТНПУ
Підручники, навчальні посібники, лекції, методичні рекомендації працівників Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
Науковці ТНПУ Кількість статей: 1
Університет на сторінках ЗМІ Кількість статей: 7
Видання працівників 2019 р. Кількість статей: 10