Тарас Радь приніс у скарбницю України дев'яту медаль Паралімпійських ігор-2022

08 Березня 2022, 05:30

Тарас Радь приніс у скарбницю України дев'яту медаль Паралімпійських ігор-2022

Представник Тернопільщини Тарас Радь здобув другу індивідуальну нагороду ХІІІ зимових Паралімпійських ігор.

8 березня атлет здобув бронзу в паралімпійському біатлоні (середня дистанція сидячи). Золото в дисципліні виборов представник Китаю Лю Ментао, срібло у німця Мартін Флейг.

Ще двоє українських параатлетів на цій дистанції увійшли в десятку найкращих біатлоністів. Василь Кравчук фінішував четвертим, а Павло Баль – шостим.

Нагадаємо: першого змагального дня Тарас Радь здобув срібло Паралімпіади-2022.

Ця нагорода – дев'ята медаль України на Паралімпіаді в Пекіні. 

Призери паралімпіади:

перший змагальний день

• золото Григорія Вовчинського
• золото Віталія Лук'яненка
• золото Оксани Шишкової
• срібло Тараса Радя
• срібло Олександра Казіка
• срібло Людмили Ляшенко
• бронза Дмитра Суярка.

третій змагальний день

• золото Оксани Шишкової

Опубліковано на сайті Спорт на районі

8 березня 2022 р.

На Тернопільщині вручили відзнаки «Людина року-2021»

У Вишнівецькому палаці відбулася урочиста церемонія нагородження лауреатів конкурсу «Людина року -2021» на Тернопіллі.

Конкурс заснований у 2001 році спортивно-мистецьким та духовним центром «Моя Україна» та редакцією всеукраїнської незалежної громадсько-політичної газети «Вільне життя». За час існування конкурсу «Людина року», номінантами стали 216 осіб.

Цьогорічними лауреатами конкурсу стали: доцент кафедри журналістики ТНПУ  ім. В. Гнатюка, письменник,  доброволець АТО Олександр Вільчинський, координаторка соціальної ініціативи «Єднання поколінь», голова  Центру  сприяння дітям із синдромом Дауна «Бебіко» Ольга Гордієнко старший військовий капелан Тернопільської області ПЦУ В’ячеслав Кізілов, військовий журналіст, історик, учасник російсько-української війни Ігор Крочак.

Також відзнаку отримали директор Тернопільського  міського лікувально-діагностичного  центру Петро Левицький, директор ТОВ «Тернопіль Мостобуд» Юрій Левкович, голова Більче-Золотецької  ОТГ Галина Огородник, провідна солістка Тернопільської  обласної філармонії, викладачка Наталія Присіч.

У переліку відзначених званням «Людина року» є й генеральний директор ПАП «Агроінвест» смт Козова Юрій Пудлик, директор готельно-туристичного комплексу «Орися» в с. Оришківцях, депутат районної ради Ярослав Угляр, заступник голови Тернопільського міського об’єднання «Просвіта»,  викладачка Галина Шот, учителька фізкультури Української гімназії ім. В. Герети смт.Козова,  найкраща  вчителька фізкультури 2021 року  в Україні за версією Global Teacher Prize Ukraine Оксана Юрків.

Опубліковано на сайті Тернопільська правда

За словами науковиці, без діалектів та говірки важко уявити літературну українську мову.

Говірка – найменша одиниця територіальної диференціації діалектної мови. Вона є дієвою комунікативною системою, засобом спілкування людей, які проживають у різних містах чи селах. Кожна говірка має свої граматичні, фонетичні, словотвірні, лексичні риси. А от "діалект" часто визначають, як синонім до терміну "говірка".

Марія Наливайко коже, що в Україні багато діалектів, адже наша мова має три наріччя: північне, південно – західне, південно – східне.

"Кожне із них означене певною строкатістю та своїми особливостями. Південне та південно – західне є архаїчними та давніми, а південно – східне, то є новостворене наріччя. І, відповідно, в основі сучасної літературної мови лежать середньонаддніпрянські говори. Щодо тернопільського діалекту, то його доцільніше називати наддністрянським, зокрема, на півночі Тернопільщині використовують волинський діалект. Але є мова міста, зараз активно і багато говорять про львівський діалект. Тому слушно стверджувати, що є і тернопільський діалект. Також на Тернопільщині є носії переселенських говірок, зокрема, лемківських".

Науковиця Марія Наливайко досліджує діалекти

Науковиця дослідила, що в тернопільському діалекті найбільше запозичень із польської мови та польської говірки.

"Як приклад, можна навести слова «філіжанка», «файно» та інші. Доцільно також звернути увагу на переселенську говірку. Якщо вважати, що в її основі галицько- лемківський діалект, то вона теж багата цікавими словами, наприклад, синонім до слова "казати" – гварити, бесідувати, шамрати, повідати, фалькотати. Їх вимовляють зі специфічним наголосом на другому складі".

У радянські часи існувала думка, що діалекти засмічують мовлення.

"Вчителі намагалися виправляти школярів. Вони казали, що потрібно розмовляти літературною мовою. Але сьогодні спостерігаємо тенденцію, коли люди активно спілкуються літературною мовою, але при цьому добре володіють та послуговуються діалектною. Це явище мовознавці називають ділінгвізмом. Зараз важко уявити собі українську літературу без Марії Матіос чи Володимира Лиса, які у своїх творах використовують багато діалектизмів, серед них, як варіант, "мешти" ( туфлі) чи "моква"(дощова погода). Якщо заглибитися в історію та згадати вихідця з Тернопільщини – відомого письменника Богдана Лепкого, то він теж використовував у творчості діалектизми. І це закономірно, бо він, як письменник сформувався під впливом народної мови в оточенні фольклорної стихії. Він колись згадував, що пізнав село та зжився з сільським народом. У його творах багато поширених діалектизмів: обійстя (хата з подвір`ям), сестрінка (донька сестри), тета (старша знайома жінка). Сучасні письменники теж використовують діалекти та говірку, які збагачують мову, роблять її багатшою та колоритнішою", – розповіла Марія Наливайко.

За її словами, діалекти потрібно використовувати у повсякденній мові, аби не забувати, хто ми і звідки.

"Діалекти та говірка – перлини, які збагачують українську літературну мову. Навіть в 11-томному тлумачному словнику української мови чимало слів з позначкою «діалектне». Варто згадати, що такі слова, як «ожеледа» – «ожеледь» використовували у своїх творах ще корифеї української літератури – Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Старицький, Тарас Шевченко. Тому не варто соромитися діалектної мови чи сторонитися говірки, які, насправді, засвідчують колоритність мовної культури та її багатство".

Анжела Шова,
Суспільне